Add parallel Print Page Options

64 О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори,

як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи!

Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори!

І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе!

Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ятають про Тебе. Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!

І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...

І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти...

Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!

Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ятай повсякчасно провини! Тож споглянь, ми народ Твій усі!

10 Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим...

11 Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало...

12 Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи? Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?

Молитва про спасіння

64 Якби Ти Небеса розкрив, зійшов униз,
    перед Твоїм лицем розтанули би гори!
Немов огонь, що спопеляє гори як кущі
    і скелі змушує кипіти.
Спустися, щоби Твоє ім’я неприятелі взнали,
    щоб затремтіли зі страху народи перед Тобою.
Коли Ти неймовірні чудеса творив,
    яких ми бачити не сподівались,
    зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.
Ніхто не чув уже давно,
    ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
    хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.

Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
    хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[a]
    в ті давні часи, ми б врятуватися могли!
В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
    всі наші добрі вчинки,
    мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
    гріхи, неначе вітер нас несуть.
Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав,
    хто прагнув би Твоєї допомоги,
тому що Ти від нас своє обличчя заховав
    і залишив нас знищувати себе провинами своїми.
Але ж бо Ти—Отець наш, Боже,
    усі ми—глина, Ти—гончар,
    ми всі—творіння рук Твоїх.
Не гнівайся довічно, Господи, на нас,
    забудь колись провини наші.
    Поглянь на нас, будь ласка!
10 Твої святі міста на пустище звелись,
    Сіон перетворився на пустелю,
    Єрусалим лежить, зруйнований ущент.
11 Наш храм святий, прекрасний,
    де Тебе все прославляли наші предки,
    вже вогонь поглинув,
    пожер усе дорогоцінне, чим ми дорожили.
12 Як довго будеш, Господи,
    Ти нас цуратись після цього?
    Чи будеш мовчки нас карати безпощадно?

Footnotes

  1. 64:5 коли… гнівився Або «Ти прогнівився на нас та згрішили ми».

64 [a]Oh, that you would rend the heavens(A) and come down,(B)
    that the mountains(C) would tremble before you!
As when fire sets twigs ablaze
    and causes water to boil,
come down to make your name(D) known to your enemies
    and cause the nations to quake(E) before you!
For when you did awesome(F) things that we did not expect,
    you came down, and the mountains trembled(G) before you.
Since ancient times no one has heard,
    no ear has perceived,
no eye has seen any God besides you,(H)
    who acts on behalf of those who wait for him.(I)
You come to the help of those who gladly do right,(J)
    who remember your ways.
But when we continued to sin against them,
    you were angry.(K)
    How then can we be saved?
All of us have become like one who is unclean,(L)
    and all our righteous(M) acts are like filthy rags;
we all shrivel up like a leaf,(N)
    and like the wind our sins sweep us away.(O)
No one(P) calls on your name(Q)
    or strives to lay hold of you;
for you have hidden(R) your face from us
    and have given us over(S) to[b] our sins.

Yet you, Lord, are our Father.(T)
    We are the clay, you are the potter;(U)
    we are all the work of your hand.(V)
Do not be angry(W) beyond measure, Lord;
    do not remember our sins(X) forever.
Oh, look on us, we pray,
    for we are all your people.(Y)
10 Your sacred cities(Z) have become a wasteland;
    even Zion is a wasteland, Jerusalem a desolation.(AA)
11 Our holy and glorious temple,(AB) where our ancestors praised you,
    has been burned with fire,
    and all that we treasured(AC) lies in ruins.
12 After all this, Lord, will you hold yourself back?(AD)
    Will you keep silent(AE) and punish us beyond measure?

Footnotes

  1. Isaiah 64:1 In Hebrew texts 64:1 is numbered 63:19b, and 64:2-12 is numbered 64:1-11.
  2. Isaiah 64:7 Septuagint, Syriac and Targum; Hebrew have made us melt because of