Буття 42
Ukrainian Bible
42 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?
2 І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!
5 І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6 А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7 І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.
10 А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
11 Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!
12 Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!
13 А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.
14 І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15 Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16 Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!
17 І він забрав їх під варту на три дні.
18 А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.
21 І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!
22 І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...
23 А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
25 А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
28 І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?
29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30 Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.
33 І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.
35 І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...
36 І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!
37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
38 А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...
Бытие 42
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Йоспові брати йдуть до Єгипту
42 Дізнавшись, що в Єгипті є хліб, Яків сказав своїм синам: «Чого дивитесь один на одного?» 2 Він додав: «От послухайте. Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть хліба для нас, аби нам жити та не повмирати».
3 Отже, Йосипові десятеро братів пішли в Єгипет купувати хліб. 4 Та Яків не послав Йосипового брата[a] Веніамина з братами, оскільки боявся, що щось лихе може трапитися з ним. 5 І пішли Ізраїлеві сини купити хліба разом із багатьма іншими людьми, бо голод сягнув Ханаанської землі.
6 Йосип тоді правив країною. Він був якраз тим чоловіком, який продавав хліб усім людям звідусіль. Йосипові брати прийшли і вклонилися до землі перед ним. 7 Побачивши своїх братів, Йосип упізнав їх, але вдав, що не знає їх, і суворо говорив з ними. Він спитав: «Звідки ви?» Ті відповіли: «З землі Ханаанської, прийшли купити харчів».
8 Йосип упізнав своїх братів, та вони його не впізнали. 9 Він також згадав сни про своїх братів. Він їм і каже: «Ви шпигуни. Ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». 10 А вони йому відповідають: «Ні, володарю, ми твої слуги і прийшли купити їжі. 11 Ми всі сини одного батька. Ми чесні люди, твої слуги, а не шпигуни».
12 Але Йосип наполягав: «Ні, ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». 13 Вони йому знову: «Ми твої слуги, дванадцятеро братів, сини батька з землі Ханаанської. Наймолодший зараз із батьком, а ще одного більше немає в живих».
14 Йосип каже: «Є так, як я сказав. Ви—шпигуни! 15 І от як ви будете випробувані. Присягаю життям фараона, що не вийти вам звідси, доки ваш молодший брат не прийде. 16 Пошліть одного з вас і нехай він приведе вашого молодшого брата, а ви сидітиме поки що у в’язниці, щоб перевірити слова ваші, чи правду кажете. Якщо ж ні, то присягаю життям фараона, ви напевно шпигуни!» 17 І кинув їх Йосип до в’язниці на три дні.
Симеон лишається заложником
18 На третій день Йосип сказав їм: «Я богобоязний. Житимете, якщо зробите ось що. 19 Якщо ви чесні люди, то нехай один із вас залишається тут у в’язниці, а решта візьміть хліба та відвезіть, щоб полегшити голод у вашому краї. 20 А потім приведіть мені вашого молодшого брата. То й підтвердите, що ваші слова правдиві, і ви не помрете». І вони погодилися на те. 21 Вони сказали одне одному: «Напевно, нас покарано за нашого брата. Ми бачили страждання його душі, коли він благав, та ми не слухали його. Через те й прийшло до нас нещастя».
22 Рувим тоді й каже їм: «Чи не казав я вам: „Не робіть зле хлопцеві!” Та ви не послухались, а зараз відплата приходить за його кров». 23 Вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо ж із ними був перекладач.
24 Відвернувся тоді Йосип від них і заплакав. Згодом він повернувся і далі говорив з ними. А тоді, забравши від них Симеона, він на їхніх очах зв’язав його.
25 І наказав Йосип наповнити їхні лантухи зерном, повернути кожному в мішок їхні гроші і дати їм все необхідне для дороги. І все те було зроблено. 26 І, нав’ючивши своїх ослів зерном, вони пішли. 27 Коли один із них розв’язав свій мішок на привалі, щоб дати віслюкові трохи зерна, то побачив свої гроші. Вони лежали зверху в лантуху. 28 Він сказав своїм братам: «Мені повернули гроші. Ось вони в моєму лантуху!» Серце тоді в них завмерло і, нажахані, вони почали питати одне одного: «І що ж це Бог зробив з нами?»
Йосипові брати повертаються до Ханаанської землі
29 Повернувшись до свого батька Якова в Ханаанську землю, вони розповіли йому про все, що сталося з ними: 30 «Правитель тієї землі суворо говорив з нами й кинув був нас до в’язниці, наче ми шпигуни якісь. 31 Ми йому казали: „Ми чесні люди. Ми не шпигуни. 32 Нас дванадцятеро братів, ми сини нашого батька. Одного вже немає в живих, а наш молодший з батьком у землі Ханаанській”».
33 Тоді правитель тієї землі й каже нам: «Ось як я дізнаюся, чи чесні ви люди: залиште одного з братів зі мною, візьміть зерна для своїх родин, щоб не повмирали з голоду, та й ідіть собі. 34 Тоді приведіть свого наймолодшого брата до мене, і я взнаю, що ви не шпигуни, а чесні люди. Я віддам вам вашого брата, і ви зможете купувати зерно на цій землі».
35 Випорожнивши свої лантухи, вони знайшли гаманці з грошима. І побачивши свої гроші, вони й батько їхній перелякалися. 36 І їхній батько Яків сказав: «Ви позбавили мене дітей. Йосипа більше немає, і Симеона більше немає. А ви ще й Веніамина хочете забрати. Все проти мене».
37 Тоді Рувим і каже батькові: «Ти можеш убити обох моїх синів, якщо я не приведу його назад до тебе. Віддай його в мої руки, і я приведу його назад до тебе».
38 Але Яків відповів: «Веніамин не піде з вами через те, що брат його помер і він залишився єдиним сином Рахилі. Якщо з ним щось трапиться в дорозі, то ви зведете моє сиве волосся в сиру могилу[b]».
Copyright © 2007 by Bible League International