Йов 10
Ukrainian Bible
10 Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
5 Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
9 Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...
16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...
18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...
20 Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
Иов 10
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Йов у розпачі
10 «Як я ненавиджу своє життя!
Тож розповім про всі свої страждання,
відкрию болі та образи всі.
2 Звернусь до Бога я: „Не звинувачуй,
дозволь дізнатися, у чому завинив.
3 Хіба радий Ти з того, що мене гнітиш
і зневажаєш діло рук Твоїх,
хіба щасливий тим, що нечестивці замишляють?
4 Чи маєш очі Ти людські?
Чи вмієш бачить, як людина?
5 Чи дні Твої подібні до людських?
Чи лічиш роки, як лічу я дні?
6 Бо Ти вишукуєш в мені безчестя,
гріхи мої пізнати хочеш.
7 Хоча Ти знаєш, що я ні в чому не завинив,
що від Твоєї кари не втечу.
8 Мене створили Твої руки, і тілу форму надали,
та несподівано вони мене схопили, щоб згубити.
9 Благаю пам’ятати, що з глини Ти мене зліпив,
тож раптово, не перетворюй Ти мене на глину знов.
10 Хіба мене не виливав, як молоко,
і затвердіти, як той сир, мені не дав?
11 Ти одягнув мене у шкіру й тіло,
зв’язавши жилами й кістками.
12 Дав звідати мені, що є життя й нев’януча любов,
твоє дбання мій дух плекало.
13 Але у серці потай задуми плекав;
я знаю, то мета Твоя була:
14 Якщо на шлях гріха я поверну,
Ти наглядатимеш і непокараним не лишиш.
15 Якщо я поведуся зле—горе мені!
Якщо невинний, то не можу й голови підвести,
безчестям сповнений, приниженням напоєний.
16 Лиш звести голову збираюсь,
на мене, мов на лева, полювання затіваєш
і знову виявляєш Свою силу.
17 Нових приводиш свідків проти мене,
примножуєш Свій гнів,
та нові війська на мене насилаєш.
18 Навіщо вивів Ти мене із лона?
Я мав би вмерти, щоб не бачив мене світ.
19 Хотів би я не жити ніколи,
піти в могилу б з материнської утроби.
20 Мені зосталось жити лиш кілька днів,
дай спокій, відступись від мене!
Дозволь хоч трохи радості пізнати
21 до того, як піду туди, де залишаються навіки:
у світ печалі й темряви,
22 у землю мороку, де ходить привид смерті,
туди, де хаос править, де померлих тіні,
де навіть світло, наче ніч”».
Copyright © 2007 by Bible League International