Add parallel Print Page Options

20 І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

11 Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

12 Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

13 над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

14 то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

17 Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

18 Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

22 за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

24 Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

25 Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Слово Зофара

20 Сказав тоді Зофар із Наамата:

«Мої передчуття тривожні змушують мене
    тобі відповісти про те, що відчуваю.
Від Йова чую нарікання,
    які образливо звучать для мене,
    і розуміє серце, що мовчать не може.

Хіба не знав ти з незапам’ятних часів,
    коли ще на землі з’явилася людина[a].
Хіба тоді відомо не було,
    що торжество зловмисників минуще,
    що свято кривдника триває тільки мить?
Бо його пиха тягнеться до неба,
    а голова сягає хмар.
Як той послід, назавжди зникне він,
    хто бачив його, лиш запитає: „Де ж він?”
Мов сон[b] вчорашній, відлетить,
    примарою нічною щезне,
    його ніхто не зможе відшукати.
Хто часто бачився із ним, його вже не побачить,
    й домашні не зустрінуться очима з ним удома.
10 Почнуть у жебраків жебрачить його діти,
    а загребущі руки повернуть
    усе нахапане добро.
11 Були кістки його могутні по-юнацьки,
    але на порох сила та зітреться.

12 Хоч зло у роті має смак солодкий,
    і він ту смакоту ховає під язик.
13 Хоча не може він відмовитись від того,
    і намагається утримати подовше,
14 але закисне їжа та, поки дійде до шлунку,
    зміїною отрутою для нього стане.
15 Заковтує багатство він, а потім відригає,
    Бог його змусить виригати все те.
16 Він живиться зміїною отрутою,
    а потім смертельне гадюче жало увіп’ється в нього.
17 Він не побачить ні потоків повноводних,
    ні рік молочних, ні медових берегів.
18 Все, що нажив, він мусить повернути,
    бо загребти собі усе не зможе.
    Плоди трудів йому утіхи не дадуть.
19 Тому що бідних він гнітить, штовхає до зубожіння.
    Захоплює будинок, де й цвяха не забив.

20 Тому що він не знав,
    коли наситить решту своїх прагнень,
    але загарбане лише погибель принесе.
21 Адже ніщо не врятувалось від жаги його,
    і через те його багатство згине.
22 Коли він матиме усього повну чашу,
    посипляться на нього біди і нещастя,
    сповна спізнає він страждання силу.
23 Як буде повним черево його,
    Бог лють свою пошле на нього.
    Вона проллється струмом нескінченним.
24 Якщо почне тікати злодіяка від меча,
    тоді стріла із бронзи дожене його й проткне.
25 Він висмикнути спробує, витягне зі спини,
    та вістря вже проткнуло жовчний міхур.
    Тоді охопить жах його смертельний.
26 Скарби нагарбані залишаться в землі,
    вогонь нищівний пожере їх.
    Нікого не лишить живих у тій оселі.
27 Відкриють Небеса його провину,
    і здибиться земля в протесті гнівнім.
28 Нестримна повінь гніву Господа його оселю проковтне.
29 Ось яку долю кривдник дістає від Бога,
    такий от спадок Бог йому послав».

Footnotes

  1. 20:4 людина Або «Адам».
  2. 20:8 сон Або «видіння». Див.: «видіння».

Zophar

20 Then Zophar the Naamathite(A) replied:

“My troubled thoughts prompt me to answer
    because I am greatly disturbed.(B)
I hear a rebuke(C) that dishonors me,
    and my understanding inspires me to reply.

“Surely you know how it has been from of old,(D)
    ever since mankind[a] was placed on the earth,
that the mirth of the wicked(E) is brief,
    the joy of the godless(F) lasts but a moment.(G)
Though the pride(H) of the godless person reaches to the heavens(I)
    and his head touches the clouds,(J)
he will perish forever,(K) like his own dung;
    those who have seen him will say, ‘Where is he?’(L)
Like a dream(M) he flies away,(N) no more to be found,
    banished(O) like a vision of the night.(P)
The eye that saw him will not see him again;
    his place will look on him no more.(Q)
10 His children(R) must make amends to the poor;
    his own hands must give back his wealth.(S)
11 The youthful vigor(T) that fills his bones(U)
    will lie with him in the dust.(V)

12 “Though evil(W) is sweet in his mouth
    and he hides it under his tongue,(X)
13 though he cannot bear to let it go
    and lets it linger in his mouth,(Y)
14 yet his food will turn sour in his stomach;(Z)
    it will become the venom of serpents(AA) within him.
15 He will spit out the riches(AB) he swallowed;
    God will make his stomach vomit(AC) them up.
16 He will suck the poison(AD) of serpents;
    the fangs of an adder will kill him.(AE)
17 He will not enjoy the streams,
    the rivers(AF) flowing with honey(AG) and cream.(AH)
18 What he toiled for he must give back uneaten;(AI)
    he will not enjoy the profit from his trading.(AJ)
19 For he has oppressed the poor(AK) and left them destitute;(AL)
    he has seized houses(AM) he did not build.

20 “Surely he will have no respite from his craving;(AN)
    he cannot save himself by his treasure.(AO)
21 Nothing is left for him to devour;
    his prosperity will not endure.(AP)
22 In the midst of his plenty, distress will overtake him;(AQ)
    the full force of misery will come upon him.(AR)
23 When he has filled his belly,(AS)
    God will vent his burning anger(AT) against him
    and rain down his blows on him.(AU)
24 Though he flees(AV) from an iron weapon,
    a bronze-tipped arrow pierces him.(AW)
25 He pulls it out of his back,
    the gleaming point out of his liver.
Terrors(AX) will come over him;(AY)
26     total darkness(AZ) lies in wait for his treasures.
A fire(BA) unfanned will consume him(BB)
    and devour what is left in his tent.(BC)
27 The heavens will expose his guilt;
    the earth will rise up against him.(BD)
28 A flood will carry off his house,(BE)
    rushing waters[b] on the day of God’s wrath.(BF)
29 Such is the fate God allots the wicked,
    the heritage appointed for them by God.”(BG)

Footnotes

  1. Job 20:4 Or Adam
  2. Job 20:28 Or The possessions in his house will be carried off, / washed away