Add parallel Print Page Options

І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки!

А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили?

І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою.

І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав.

І назвали ім'я того місця: Бохім, і приносили там жертви Господеві.

А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край.

І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві.

І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ.

І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш.

10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві.

11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам.

12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа.

13 І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам.

14 І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами.

15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув.

16 І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників.

17 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили!

18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх.

19 І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги.

20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу,

21 тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи,

22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні.

23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.

Ангел Господній спустивсь у Вокім

Ангел Господній піднявся з Вокіма до Ґілґала і сказав: «Я вивів вас із Єгипту й привів на цю землю, як і обіцяв предкам вашим. Я казав: „Ніколи не порушу угоди з вами”. Але ви не повинні складати угоди з людьми, які живуть на цій землі. Зруйнуйте їхні вівтарі! Але ви не послухалися голосу Мого. Що ж це ви наробили? Тож тепер Я кажу, що не проганятиму їх перед вами. Вони стануть для вас випробовуванням і боги їхні будуть пасткою для вас».

Коли Ангел Господній промовив ці слова, звернені до всіх ізраїльтян, то люди вголос розридалися. І місце те отримало назву Вокім[a], і там вони принесли Господу жертву.

Коли Ісус розпустив людей, то кожне ізраїльське коліно пішло жити на ті землі, що випали їм за жеребом. І служив цей народ Господу в часи, коли жив Ісус, і в часи, коли жили старійшини, які пережили Ісуса і які були свідками всіх великих справ, що здійснив Господь для Ізраїлю. Ісус, син Навина, слуга Господа, помер, коли йому було сто десять років.

Його поховали на його землі у Тимнат-Хересі, в Ефраїмових горах, на північ від гори Ґааш.

10 І от усе те покоління приєдналося до предків своїх, і з’явилося нове покоління, яке не знало Господа і всього того, що Він зробив для Ізраїлю. 11 Ізраїльтяни чинили зле в очах Господа, бо почали вклонятися лжебогу Ваалу. 12 Вони відвернулися від Господа, Бога своїх предків, який вивів їх із землі Єгипетської. Вони пішли за богами, яким поклонялися люди, що жили навколо них, і почали їм поклонятися. І це розгнівило Господа. 13 Вони відмовилися від Господа і почали служити Ваалу і Ашері[b].

14 Гнів Господній запалився на Ізраїль, Він віддав Ізраїль ворогам на наругу. І більше ізраїльтяни не могли вже протистояти ворогам. 15 Щоразу, як виходили на битву, Господь насилав нещастя на них, як і попереджав їх колись у Своїй клятві. І великий розпач охопив їх.

16 І тоді Господь обрав суддів, і вони рятували ізраїльтян від грабіжників. 17 Та ізраїльтяни не слухались і суддів, бо зрадливо віддавали себе іншим богам і їм поклонялися. Вони легко зрадили шляху, яким ішли їхні предки, що підкорялися заповідям Господнім. Нове покоління цього не робило.

18 Коли ж Господь призначав суддів для них, то був із тими суддями, і вони завжди рятували народ ізраїльський від ворогів. Бо Господь співчував тим стражданням, яких зазнавали ізраїльтяни від своїх переслідувачів та гнобителів. 19 Але коли суддя помирав, вони знову зраджували й поводилися гірше за своїх попередників, бо йшли за іншими богами, їм служили й поклонялися. Вони не відмовилися від цього, не звернули зі свого хибного шляху. 20 Тож гнів Господній запалився на Ізраїль. Господь сказав: «Цей народ порушив Угоду, яку Я уклав з його предками, і не слухається Мого голосу. 21 За те Я, зі свого боку, більше не виганятиму перед ним інші народи, які Ісус залишив перед смертю. 22 Він це зробив, щоб випробувати ізраїльтян і побачити, чи підуть вони, а чи ні, дорогою заповідей Господніх, як ішли їхні предки».

23 Отож Господь дозволив тим народам залишитись і не вигнав їх одразу. І не віддав їх під Ісусову руку.

Footnotes

  1. 2:5 Вокім Вокім означає «ті, що плачуть або ридають».
  2. 2:13 Ашера У ханаанців вважалася богинею любові та війни, вважалося, що вона приносить дітей.