Add parallel Print Page Options

І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним.

Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався!

І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!...

І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога,

і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!

І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.

І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,

і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.

10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.

11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.

14 І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.

15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.

16 А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.

17 І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!...

18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло.

19 І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?

20 А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!

Неемія дістає дозвіл Артаксеркса на відбудову муру Єрусалима

У місяці нісані на двадцятий рік правління[a] царя Артаксеркса я подав царю чашу вина. Раніше я ніколи не був засмучений у його присутності. Отож цар і звернувся до мене: «Чому в тебе такий сумний вигляд? Чи не захворів ти? То має бути якась печаль твого серця».

Я дуже злякався, але сказав цареві: «Нехай цар живе повік! Як же можу я не бути засмучений, коли місто, де могили моїх пращурів, у руїнах, а брами вогнем попалено».

Тоді цар запитав мене: «То чого ж ти хочеш?»

Я помолився Богу Небесному і сказав цареві: «Якщо воля твоя, якщо маєш ти милість до раба твого, то пошли мене в Юдею, до міста, де могили моїх предків, щоб його відбудувати».

Тоді цар і цариця, що сиділа поруч, спитали мене: «Скільки часу потрібно на твою подорож і коли ти повернешся назад?»

До душі прийшлося цареві послати мене, і я назвав необхідний час.

Тоді я сказав цареві: «Якщо це до вподоби цареві, то дай мені листи до правителів земель, що на захід від Євфрату, щоб дозволили мені пройти до Юдеї. А також лист до Асафа, надзірного лісів царських, щоб дав мені дерева на колоди для брам, храмової фортеці, міського муру і моєї оселі».

І цар дав мені все, що я просив, бо мені допомагав Бог. Отож пішов я до правителів земель, що на захід від Євфрату і віддав їм цареві листи. Цар також послав зі мною воєначальників та вершників.

10 Коли Санваллат горонійський і Товія, можновладець аммонійський, почули про це, вони були вкрай невдоволені, що хтось прийшов допомагати людям Ізраїлю.

Неемія обстежує мур Єрусалима

11 Отож дістався я до Єрусалима й перебував там три дні. 12 Потім уночі я вирушив іще з кількома чоловіками. Я нікому не сказав, що Бог поклав мені на серці зробити в Єрусалимі. Зі мною не було ніякої худоби, крім тієї, на якій я їхав.

13 Під захистом ночі я проїхав через браму Долини, минув потік Дракона й дістався до Попільної брами. Я уважно оглянув мур Єрусалима, що був зруйнований, та брами, попалені вогнем. 14 Тоді подався я до Джерельної брами і до Царського ставу, але там худобі моєї не було де перейти. 15 Отож я пішов серед ночі долиною і оглянув мур, тоді ж повернувся і через браму Долини дістався назад. 16 Тоді вожді й не знали, куди я пішов і що робив. Я нічого не сказав іще ні юдеям, ні священикам, ні вождям, ні іншим, хто мав робити ту справу.

17 Потім я звернувся до них: «Ви бачите, в якій ми скруті, як зруйновано Єрусалим, як попалено його брами. Ходімо й відбудуємо мур Єрусалима, аби не бути нам і далі приниженими». 18 Я сказав їм, що рука Божа добра до мене і що сказав мені цар. Вони відгукнулися: «Давайте розпочинати відбудову». І вони запалилися на це добре діло.

19 Як почули про це вожді Санваллат горонійський, Товія аммонійський та Ґешем аравійський, то почали з нас насміхатися. Вони казали: «Що то ви таке робите? Ви повстаєте проти царя?»

20 На те я відповів їм: «Бог Небесний забезпечив наш успіх. Ми, Його слуги, будемо починати відбудову, а ви тут, у Єрусалимі, не маєте ніякої частки, ні прав, ані влади».

Footnotes

  1. 2:1 на двадцятий рік правління Тобто у 443 р. до Р. Х.

Artaxerxes Sends Nehemiah to Jerusalem

In the month of Nisan in the twentieth year of King Artaxerxes,(A) when wine was brought for him, I took the wine and gave it to the king. I had not been sad in his presence before, so the king asked me, “Why does your face look so sad when you are not ill? This can be nothing but sadness of heart.”

I was very much afraid, but I said to the king, “May the king live forever!(B) Why should my face not look sad when the city(C) where my ancestors are buried lies in ruins, and its gates have been destroyed by fire?(D)

The king said to me, “What is it you want?”

Then I prayed to the God of heaven, and I answered the king, “If it pleases the king and if your servant has found favor in his sight, let him send me to the city in Judah where my ancestors are buried so that I can rebuild it.”

Then the king(E), with the queen sitting beside him, asked me, “How long will your journey take, and when will you get back?” It pleased the king to send me; so I set a time.

I also said to him, “If it pleases the king, may I have letters to the governors of Trans-Euphrates,(F) so that they will provide me safe-conduct until I arrive in Judah? And may I have a letter to Asaph, keeper of the royal park, so he will give me timber to make beams for the gates of the citadel(G) by the temple and for the city wall and for the residence I will occupy?” And because the gracious hand of my God was on me,(H) the king granted my requests.(I) So I went to the governors of Trans-Euphrates and gave them the king’s letters. The king had also sent army officers and cavalry(J) with me.

10 When Sanballat(K) the Horonite and Tobiah(L) the Ammonite official heard about this, they were very much disturbed that someone had come to promote the welfare of the Israelites.(M)

Nehemiah Inspects Jerusalem’s Walls

11 I went to Jerusalem, and after staying there three days(N) 12 I set out during the night with a few others. I had not told anyone what my God had put in my heart to do for Jerusalem. There were no mounts with me except the one I was riding on.

13 By night I went out through the Valley Gate(O) toward the Jackal[a] Well and the Dung Gate,(P) examining the walls(Q) of Jerusalem, which had been broken down, and its gates, which had been destroyed by fire. 14 Then I moved on toward the Fountain Gate(R) and the King’s Pool,(S) but there was not enough room for my mount to get through; 15 so I went up the valley by night, examining the wall. Finally, I turned back and reentered through the Valley Gate. 16 The officials did not know where I had gone or what I was doing, because as yet I had said nothing to the Jews or the priests or nobles or officials or any others who would be doing the work.

17 Then I said to them, “You see the trouble we are in: Jerusalem lies in ruins, and its gates have been burned with fire.(T) Come, let us rebuild the wall(U) of Jerusalem, and we will no longer be in disgrace.(V) 18 I also told them about the gracious hand of my God on me(W) and what the king had said to me.

They replied, “Let us start rebuilding.” So they began this good work.

19 But when Sanballat(X) the Horonite, Tobiah the Ammonite official and Geshem(Y) the Arab heard about it, they mocked and ridiculed us.(Z) “What is this you are doing?” they asked. “Are you rebelling against the king?”

20 I answered them by saying, “The God of heaven will give us success. We his servants will start rebuilding,(AA) but as for you, you have no share(AB) in Jerusalem or any claim or historic right to it.”

Footnotes

  1. Nehemiah 2:13 Or Serpent or Fig