Плач Єремії 4
Ukrainian Bible
4 Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!
2 Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!
3 Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:
4 язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип... Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив...
5 Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають...
6 І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...
7 Її можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір,
8 а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево...
9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових...
10 Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...
11 Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!
12 Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму...
13 Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили...
14 По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.
15 Уступіться, нечисті! кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!... І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть!
16 Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...
17 Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас...
18 Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець...
19 Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині...
20 Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.
21 Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти!
22 Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!
Плач Иеремии 4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Жах Єрусалима
4 Як потьмяніло золото,
найкраще золото змарніло!
На розі кожному
розкидане дорогоцінне каміння[a].
2 Дорогоцінні сини Сіону,
коштовні, мов щире золото,
тепер вони, немов дешевий глиняний посуд,
зліплений звичайним гончарем.
3 Навіть шакалиці годують молоком щенят,
навіть вони щенятам дають себе ссати.
Дочка ж народу Мого[b] жорстокою стала,
наче той страус пустельний,
який забуває кладку в пісках.
4 Язик немовляти до піднебіння прилипає від спраги.
Діти малі просять хліба, та нікому їх годувати.
5 Хто вишукано харчувався,
той тепер під тином.
Той, хто вбирався в одяг багатий,
нині в обносках, знайдених на смітнику.
6 Провина ж бо дочки Мого народу
вагоміша, аніж гріхи Содому.
Його було зруйновано умить,
хоча ніхто не нападав на нього[c].
7 Єрусалимські назореї[d] були чистішими за сніг,
білішими за молоко.
Тіла були у них міцніші за корал,
рум’яні щоки, мов сапфіри.
8 Усі вони тепер чорніше сажі,
на вулицях не впізнають їх люди.
В них шкіра щільно обтягла кістки
і висохла, немов деревина.
9 Вже краще тим, що полягли у битві,
ніж тим, хто з голоду сконав.
Кого порубано було, тим легше,
ніж тим, кому плодів землі не забракувало.
10 Матері милосердні
власноручно варили дітей своїх.
То їм пожива була,
коли зруйнували дочку народу Мого.
11 Лють Свою виявив Господь,
Він вилив гнів палкий Свій.
Він на Сіоні запалив вогонь,
і той вогонь спалив Сіон ущент.
12 Не вірили у те царі земні й ніхто на світі,
що супротивники і вороги
ввійдуть в єрусалимські брами.
13 То за гріхи її пророків і за переступи священиків її,
що проливали кров невинну серед неї.
14 Заплямовані, тиняються по вулицях сліпі пророки.
Ніхто не міг торкатися їх вбрання,
бо кров’ю вкрито воно.
15 «Геть забирайтесь! Ви нечисті!—Кричали їм.—
Геть! Не торкайтесь нас!»
Від них сахалися, їх сторонилися, кричали:
«Вони не можуть більше з нами жити».
16 Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого,
Він більше не звертає на них уваги.
Всевишній священиків не поважає,
старійшин не шанує.
17 Ми очі видивились,
сподіваючись на допомогу.
Із башти марно виглядали ми народ,
що нас би врятував.
18 Вони підстерігали нас на кожнім кроці,
тож не могли ми вільно майданами ходити.
Настав кінець наш, вийшли наші дні,
бо справді вже прийшов нам край.
19 Ті, хто нас переслідував—
прудкіші за орлів у небі.
Вони невтомно гнали нас по горах,
у чагарях влаштовуючи засідки на нас.
20 І навіть цар, Господній Помазаник,
дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших,
і той потрапив в їхню пастку.
Це ж Той, про кого ми казали:
«Для нас Він буде захистом поміж народів».
21 Співай і веселись, дочко Едома,
ти, що живеш в країні Уз.
Страждання келих прийде і до тебе,
уп’єшся ти і тіло опісля заголиш.
22 Здійснилась твоя кара, о дочко Сіону.
Господь вже більше не віддасть тебе в полон.
Народ Едома, Він покара тебе за кривду,
і викриє твої гріхи.
Lamentations 4
New International Version
4 [a]How the gold has lost its luster,
the fine gold become dull!
The sacred gems are scattered
at every street corner.(A)
2 How the precious children of Zion,(B)
once worth their weight in gold,
are now considered as pots of clay,
the work of a potter’s hands!
3 Even jackals offer their breasts
to nurse their young,
but my people have become heartless
like ostriches in the desert.(C)
4 Because of thirst(D) the infant’s tongue
sticks to the roof of its mouth;(E)
the children beg for bread,
but no one gives it to them.(F)
5 Those who once ate delicacies
are destitute in the streets.
Those brought up in royal purple(G)
now lie on ash heaps.(H)
6 The punishment of my people
is greater than that of Sodom,(I)
which was overthrown in a moment
without a hand turned to help her.
7 Their princes were brighter than snow
and whiter than milk,
their bodies more ruddy than rubies,
their appearance like lapis lazuli.
8 But now they are blacker(J) than soot;
they are not recognized in the streets.
Their skin has shriveled on their bones;(K)
it has become as dry as a stick.
9 Those killed by the sword are better off
than those who die of famine;(L)
racked with hunger, they waste away
for lack of food from the field.(M)
10 With their own hands compassionate women
have cooked their own children,(N)
who became their food
when my people were destroyed.
11 The Lord has given full vent to his wrath;(O)
he has poured out(P) his fierce anger.(Q)
He kindled a fire(R) in Zion
that consumed her foundations.(S)
12 The kings of the earth did not believe,
nor did any of the peoples of the world,
that enemies and foes could enter
the gates of Jerusalem.(T)
13 But it happened because of the sins of her prophets
and the iniquities of her priests,(U)
who shed within her
the blood(V) of the righteous.
14 Now they grope through the streets
as if they were blind.(W)
They are so defiled with blood(X)
that no one dares to touch their garments.
15 “Go away! You are unclean!” people cry to them.
“Away! Away! Don’t touch us!”
When they flee and wander(Y) about,
people among the nations say,
“They can stay here no longer.”(Z)
16 The Lord himself has scattered them;
he no longer watches over them.(AA)
The priests are shown no honor,
the elders(AB) no favor.(AC)
17 Moreover, our eyes failed,
looking in vain(AD) for help;(AE)
from our towers we watched
for a nation(AF) that could not save us.
18 People stalked us at every step,
so we could not walk in our streets.
Our end was near, our days were numbered,
for our end had come.(AG)
19 Our pursuers were swifter
than eagles(AH) in the sky;
they chased us(AI) over the mountains
and lay in wait for us in the desert.(AJ)
20 The Lord’s anointed,(AK) our very life breath,
was caught in their traps.(AL)
We thought that under his shadow(AM)
we would live among the nations.
Footnotes
- Lamentations 4:1 This chapter is an acrostic poem, the verses of which begin with the successive letters of the Hebrew alphabet.
Copyright © 2007 by Bible League International
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.