Add parallel Print Page Options

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

10 Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Молитва до Господа

Згадай, о Господи, що сталося із нами.
    Глянь, подивися на наругу нашу.
Наш спадок, землю, віддано чужинцям,
    оселі наші—зайдам.
Осиротіли ми, безбатченками стали,
    і наші матері, немов вдовиці.
Ми маємо платить за воду, що п’ємо.
    Ми платимо за дрова, щоб палити.
Нас переслідують аж до самої смерті,
    ми вже знесилені, немає нам спочинку.
Домовилися ми з Єгиптом й Ассирією,
    щоб мати вдосталь хліба.
Батьки грішили наші, та мертві вже вони,
    а ми спокутуємо провини їхні.
Раби керують нами,
    з-під влади їхньої ніхто нас не звільнить.
Ми ризикуємо життям,
    щоб хліб собі добути,
    бо загрожує нам меч в пустелі.
10 Аж шкіра розпалилася, мов піч,
    бо голод нас пече палючий.
11 Жінок знечещено в Сіоні,
    дівчат зґвалтовано в містах Юдеї.
12 Князів підвішено за руки,
    ніхто старійшин наших не шанує.
13 Найкращі з юнаків тягають жорна,
    юнь спотикається від непосильного труда.
14 Старі при брамі більше не сидять,
    а молодь більше музики не грає.
15 Скінчилось наше щастя,
    перетворились наші танці на жалобу.
16 Корона наша впала,
    горе нам, бо грішні ми.
17 Тому заслабли наші серця,
    та очі наші морок вкрив.
18 Лисиці нишпорять по пустці,
    що була Сіоном.

19 О Господи, повіки правиш Ти,
    престол Твій житиме із покоління в покоління!
20 Чому ж Ти нас постійно забуваєш?
    Чому Ти кинув так надовго нас?
21 Візьми нас, Господи, назад до Себе,
    щоб повернутися змогли ми,
    нам віднови колишні дні.
22 Невже Ти зовсім нас відринув,
    невже Ти завжди будеш гніватись на нас?

Remember, Lord, what has happened to us;
    look, and see our disgrace.(A)
Our inheritance(B) has been turned over to strangers,(C)
    our homes(D) to foreigners.(E)
We have become fatherless,
    our mothers are widows.(F)
We must buy the water we drink;(G)
    our wood can be had only at a price.(H)
Those who pursue us are at our heels;
    we are weary(I) and find no rest.(J)
We submitted to Egypt and Assyria(K)
    to get enough bread.
Our ancestors(L) sinned and are no more,
    and we bear their punishment.(M)
Slaves(N) rule over us,
    and there is no one to free us from their hands.(O)
We get our bread at the risk of our lives
    because of the sword in the desert.
10 Our skin is hot as an oven,
    feverish from hunger.(P)
11 Women have been violated(Q) in Zion,
    and virgins in the towns of Judah.
12 Princes have been hung up by their hands;
    elders(R) are shown no respect.(S)
13 Young men toil at the millstones;
    boys stagger under loads of wood.
14 The elders are gone from the city gate;
    the young men have stopped their music.(T)
15 Joy is gone from our hearts;
    our dancing has turned to mourning.(U)
16 The crown(V) has fallen from our head.(W)
    Woe to us, for we have sinned!(X)
17 Because of this our hearts(Y) are faint,(Z)
    because of these things our eyes(AA) grow dim(AB)
18 for Mount Zion,(AC) which lies desolate,(AD)
    with jackals prowling over it.

19 You, Lord, reign forever;(AE)
    your throne endures(AF) from generation to generation.
20 Why do you always forget us?(AG)
    Why do you forsake(AH) us so long?
21 Restore(AI) us to yourself, Lord, that we may return;
    renew our days as of old
22 unless you have utterly rejected us(AJ)
    and are angry with us beyond measure.(AK)