Add parallel Print Page Options

104 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

10 Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

11 напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

13 Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

14 Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

15 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

16 Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

17 що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

18 Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

19 і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

20 Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

21 ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

22 Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

23 Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

26 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

27 Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

28 Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

35 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Душе моя, благословення Господу пошли!
    О Господи, мій Боже, Ти—величний,
    Ти вбраний в шати доблесті і слави.
Як в тогу, Він огорнений у світло,
    Він небо розгортає, мов завісу.
Небеса—підмурівок Його дому,
    небесні хмари—колісниці Бога,
    на крилах вітру Він мандрує небесами.
Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
    а слуг Своїх—до полум’я.

Він землю на підвалини міцні поставив,
    отож ніколи не впаде вона.
Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
    вершини гір Він вкрив водою.
Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
    то води ринули, помчались хутко з гір.
Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
    все стало на свої місця, як Ти звелів.
Ти встановив кордони для води,
    щоб суходіл не затопила.

10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись,
    і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
    щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних,
    земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
    і зернових, аби людей нагодувати,
    щоб люди харчувалися землі плодами,
15     вино, щоб серце звеселяти,
    оливу, щоби сяяли обличчя,
    і хліб, щоб тіло підкріпити.

16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
    ливанські кедри, породи інші хвойні,
    де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
18 Високі гори—для гірських козлів домівка,
    у скелях влаштувались борсуки.

19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
    призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
    щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать
    і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні
    у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати
    і пораються дотемна.

24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
    І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
    наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити.
    Він повний крихітних створінь, тварин,
    що незліченні,—великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі,
    морські потвори[a] в глибині пустують.

27 В належний час усі до Тебе мчать,
    аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
    і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
    вони лякаються, повітря їм бракує,[b]
    втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[c]
    це зцілення для них й оновлення землі.

31 Нехай Господь прославиться навіки,
    хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля,
    Він докоряє горам, і з тих струмує дим.

33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
    допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього,
    щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник
    і кривдників не лишиться на ній.

Душе моя, благословення Господу пошли!
    Благословен Господь!

Footnotes

  1. 104:26 морські потвори Або «Левіафан». Див.: «Левіафан».
  2. 104:29 повітря їм бракує Або «Ти забираєш їхній дух».
  3. 104:30 Ти дихаєш на них Або «даєш їм життєдайний дух».

Psalm 104

Praise the Lord, my soul.(A)

Lord my God, you are very great;
    you are clothed with splendor and majesty.(B)

The Lord wraps(C) himself in light(D) as with a garment;
    he stretches(E) out the heavens(F) like a tent(G)
    and lays the beams(H) of his upper chambers on their waters.(I)
He makes the clouds(J) his chariot(K)
    and rides on the wings of the wind.(L)
He makes winds his messengers,[a](M)
    flames of fire(N) his servants.

He set the earth(O) on its foundations;(P)
    it can never be moved.
You covered it(Q) with the watery depths(R) as with a garment;
    the waters stood(S) above the mountains.
But at your rebuke(T) the waters fled,
    at the sound of your thunder(U) they took to flight;
they flowed over the mountains,
    they went down into the valleys,
    to the place you assigned(V) for them.
You set a boundary(W) they cannot cross;
    never again will they cover the earth.

10 He makes springs(X) pour water into the ravines;
    it flows between the mountains.
11 They give water(Y) to all the beasts of the field;
    the wild donkeys(Z) quench their thirst.
12 The birds of the sky(AA) nest by the waters;
    they sing among the branches.(AB)
13 He waters the mountains(AC) from his upper chambers;(AD)
    the land is satisfied by the fruit of his work.(AE)
14 He makes grass grow(AF) for the cattle,
    and plants for people to cultivate—
    bringing forth food(AG) from the earth:
15 wine(AH) that gladdens human hearts,
    oil(AI) to make their faces shine,
    and bread that sustains(AJ) their hearts.
16 The trees of the Lord(AK) are well watered,
    the cedars of Lebanon(AL) that he planted.
17 There the birds(AM) make their nests;
    the stork has its home in the junipers.
18 The high mountains belong to the wild goats;(AN)
    the crags are a refuge for the hyrax.(AO)

19 He made the moon to mark the seasons,(AP)
    and the sun(AQ) knows when to go down.
20 You bring darkness,(AR) it becomes night,(AS)
    and all the beasts of the forest(AT) prowl.
21 The lions roar for their prey(AU)
    and seek their food from God.(AV)
22 The sun rises, and they steal away;
    they return and lie down in their dens.(AW)
23 Then people go out to their work,(AX)
    to their labor until evening.(AY)

24 How many are your works,(AZ) Lord!
    In wisdom you made(BA) them all;
    the earth is full of your creatures.(BB)
25 There is the sea,(BC) vast and spacious,
    teeming with creatures beyond number—
    living things both large and small.(BD)
26 There the ships(BE) go to and fro,
    and Leviathan,(BF) which you formed to frolic(BG) there.(BH)

27 All creatures look to you
    to give them their food(BI) at the proper time.
28 When you give it to them,
    they gather it up;
when you open your hand,
    they are satisfied(BJ) with good things.
29 When you hide your face,(BK)
    they are terrified;
when you take away their breath,
    they die and return to the dust.(BL)
30 When you send your Spirit,(BM)
    they are created,
    and you renew the face of the ground.

31 May the glory of the Lord(BN) endure forever;
    may the Lord rejoice in his works(BO)
32 he who looks at the earth, and it trembles,(BP)
    who touches the mountains,(BQ) and they smoke.(BR)

33 I will sing(BS) to the Lord all my life;
    I will sing praise to my God as long as I live.
34 May my meditation be pleasing to him,
    as I rejoice(BT) in the Lord.
35 But may sinners vanish(BU) from the earth
    and the wicked be no more.(BV)

Praise the Lord, my soul.

Praise the Lord.[b](BW)

Footnotes

  1. Psalm 104:4 Or angels
  2. Psalm 104:35 Hebrew Hallelu Yah; in the Septuagint this line stands at the beginning of Psalm 105.