Add parallel Print Page Options

107 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,

і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!

Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,

голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...

і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.

Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!

10 Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза,

11 бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.

12 Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,

13 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

14 і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.

15 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

16 бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!

17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.

18 Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,

19 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,

20 Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!

21 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,

22 і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!

23 Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,

24 вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!

25 Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,

26 до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!

27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться!

28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

29 Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,

30 і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.

31 Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!

32 Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!

33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,

34 плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.

35 Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,

36 і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,

37 і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!

38 і благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!

39 Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.

40 Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,

41 а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.

42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я.

43 Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!

Книга П’ята

(Псалми 107-150)

Вславляйте Господа, бо добрий Він,
    за щирую любов, яка існує вічно!
Повторюйте це ті, кого Господь порятував,
    кого Він визволив від ворогів!
Він позбирав їх із усіх країв:
    із заходу і сходу, півночі і півдня[a].

Вони блукали по сухих пустелях,
    шукаючи, де б оселитися, та не знайшли.
Зів’яли життєдайні сили їхні
    від голоду та спраги.
Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
Господь їх вивів до їхніх рідних міст.
Тож хай благословляють Господа за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
Адже Господь напоїть спраглу душу,
    голодну душу він добром наситить.

10-11 Люд у пітьмі жив, чорній, наче смерть,
    з залізним ланцюгом на шиї,
за те, що проти Господа пішов,
    що не сприймав Всевишнього поради.
12 Їх працею впокорили, вони спіткнулись,
    й не було кому допомогти.
13 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
14 Він вивів їх з пітьми, що чорна, наче смерть,
    й порозбивав кайдани їхні.
15 Хай Господу подякують за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям,
16     що розтрощив Він бронзові брами,
    й засуви поламав залізні.

17 Повстали проти Бога нетямущі
    і постраждали через підлі свої справи.
18 Вони були нездатні споживати їжу
    й до брами смерті близько підійшли.
19 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
20 Він слово мовив і зцілив їх,
    послав їм порятунок від страшної згуби.
21 Хай Господу подякують за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
22 Нехай приносять жертви дяки
    розкажуть весело про те, що Бог зробив.

23 Навіть мандрівники й купці, що вийшли
    кораблями в плавання до далеких берегів,
24 побачили усе, на що Він здатен:
    всі чудеса, що Він творив в безодні водної стихії.
25 Лиш слово мовив, й розгулялись хвилі,
    лиш наказав, і почалася буря.
26 До неба кораблі здіймалися миттєво
    й раптово падали у глибочінь морську.
    І мужність щезла, лиш біда настала.
27 Вони хитались, спотикались, наче п’яні,
    вся моряцька вправність зникла вмить.
28 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
29 Він бурю стишив і хвилі вгамувались.
30 Вони зраділи, що затихло море,
    і Він привів їх у жаданий порт.
31 Хай Господу подякують за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
32 Нехай уславлять Господа на зібранні,
    хай славлять Господа старійшин збори.

33 Річки перетворив Він на пустелі,
    джерела повноводі повсихали.
34 Солончаками Він зробив родючі землі
    за все те зло, що чинять люди на землі.
35 Та Він також перетворив пустелі на оази,
    сухі степи перетворив Він на джерельний край.
36 Він там людей голодних поселив,
    а вже вони для себе там звели рідні міста.
37 Вони засіяли лани,
    посадили лози й зібрали врожаї.
38 Він цей народ благословив, примножив,
    дав розплодитися худобі свійській.

39 Народів інших стало менше довкруги,
    тяжкі випробування і нещастя їх зігнули.
40 Господь вельможним пиху збив,
    пустив поневірятись по безлюдних, здичавілих землях.
41 А жебраків Він визволив з убозтва,
    примножує родини їхні, як отари.
42 Засвідчують це праведні й радіють,
    уста безбожників скувала німота.

43 У кого мудрості стає, щоб осягнути це,
    той розуміє справжню милість Божу!

Footnotes

  1. 107:3 півдня Буквально «моря».