Add parallel Print Page Options

60 Для дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання, (60-2) коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч. (60-3) Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!

(60-4) Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!

(60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином...

(60-6) Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села.

(60-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!

(60-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!

(60-9) Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.

(60-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!

(60-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?

10 (60-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

11 (60-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

12 (60-14) Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

Для диригента. На мелодію: «Лілея Угоди». Міктам Давида. Повчання, написане, коли він воював із Арамом Нагараїмом і Арамом Зобою, і коли Йоав повернувся й переміг дванадцять тисяч ідумейських воїнів у Соляній долині.

О Боже, прогнівився Ти на нас,
    Ти відштовхнув нас і понищив.
    Тож поверни нас до життя.
Ти землю потрясав, поки не розкололась,
    зціли, будь-ласка, рани їй,
    бо рушиться ущент.
Чимало лиха ти послав своєму люду.
Як той бідака у хмільнім угарі,
    під тягарем всіх бід ми падаємо з ніг,
    на ноги ледь зіп’явшись.

Ти дав усім, хто вірує у Тебе, прапор,
    щоб їх застерегти про ворогів. Села

Щоб ті, кого Ти любиш, утекли,
    почуй мене і розведи біду,
    правицею могутньою змахнувши!
Бог подарував мені таку обітницю у храмі[a]:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
    й віддам цю землю народу Своєму:
    Я віддам їм Сихем й долину Суккот».
Належатиме Мені і Ґілеад,
    і землі Манассії й Ефраїма.
Шоломом мені буде Ефраїм,
    Юдея царським скіпетром послужить.
10 Моав—той стане мискою, щоб ноги мить,
    в Едомі я роззуюсь, скину черевики[b],
    проголошу свою звитягу над филистимлянами.

11-12 Та нині відштовхнув мене Ти, Боже,
    Тебе немає серед наших вояків.
Хто ж поведе нас на фортечні мури?
    Хто до Едому доведе мене?
13 Допоможи здобути перемогу, Боже!
    Простому смертному не врятувати нас.
14 Звитягу дасть лиш Божа допомога,
    лиш Бог потопче наших ворогів.

Footnotes

  1. 60:8 у храмі Буквально «у Його святості».
  2. 60:10 роззуюсь… черевики Ця ідіома може мати одне з двох значень або обидва одразу: а) автор зводить Филистию до рівня раба, якому господар наказує роззути його; б) автор проголошує право на землю филистимлян, кинувши на неї своє взуття.