Псалми 74
Ukrainian Bible
74 Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
3 підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
4 Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
5 виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
7 Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
8 Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
9 Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?
11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
14 Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
18 Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!
22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!
Псалтирь 74
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Маскіль Асафа.
Навіщо, Боже, Ти залишив нас назавжди?
Чи Ти розгнівавсь на Свою отару?
2 Згадай громаду, що колись Твоєю стала,
яку Ти викупив як плем’я Собі в спадок.
Згадай Сіон, ту гору, що Твоїм осідком стала.
3 Пройди по цих руїнах предковічних,
вернись до ворогом сплюндрованого храму.
4 Лунав у храмі ворогів військовий гук,
про перемогу їхню ватри сповіщали.
5 Немов сапою воїни бур’ян сікли,
6 вони сокири й сікачі пустили в хід,
аби понівечити різьблені панелі у Твоєму храмі.
7 А потім підпалили святу оселю Божу,
поруйнували до цеглинки храм,
який звели Тобі на славу.
8 Гукаючи собі: «Круши!»
Вони спалили всі святі місця побачень з Богом.
9 Ми вже не бачили своїх знамень,
немає більш пророка,
і ніхто не скаже з нас, як довго це ще буде.
10 Як довго, Боже, збиткуватися ворогам над нами?
Чи ж Ти дозволиш осквернить навік ім’я Твоє?
11 Чому відняв від нас Ти рятівну Свою могутність?
Яви Свою потугу, винищи їх вщент[a].
12 Бог був царем моїм одвіку,
спасіння Він вершить на цій землі.
13 Своєю владою Ти море розділив,
над водами розбив Ти голови чудовиськам морським.
14 Ти потрощив Левіафану[b] голови
його віддав пустельним звірам на поживу.
15 Ти змушуєш струмки і ріки бігти,
Ти висушив річки, що вічно струмували.
16 І день, і ніч в Твоїй безмежній владі,
і місяць, й сонце—витвір рук Твоїх.
17 Ти встановив кордони землям,
Ти витворив літо й зиму.
18 Не забувай, як ворог насміхається із Тебе,
як зневажають дурники Твоє ім’я!
19 Не дай звірині дикій ухопить Твою голубку,
про бідний Свій народ повіки не забудь.
20 Не забувай Свою Угоду з нами,
бо панує кривда по глухих кутках землі.
21 Народ Твій, Боже, ображали й гнобили,
не дозволяй же збиткуватися над ним.
Хай бідний і беззахисний народ Тобі хвалу возносить.
22 Устань, мій Боже, і відстоюй Свою справу!
І пам’ятай: злословлять проти Тебе дурні цілі дні!
23 Не забувай, як вороги Твої кричать,
як галасують заколотники невпинно.
Footnotes
Copyright © 2007 by Bible League International