Add parallel Print Page Options

Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!

Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...

Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...

Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...

Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...

Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...

Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!

Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?

10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...

11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...

12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!

13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!

14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!

15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!

16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!

Чоловік мовить

Прийшов я до саду свого, моя сестро,
    моя наречена, зібрав я і мирро й бальзам.
Я їв мед мій добірний
    і пив своє вино із молоком своїм.

Жінки до Коханих

О друзі любі, їжте, пийте,
    напийтеся любовних чар.

Вона говорить

Я сплю, та серце моє не дрімає.
    Я чую стукіт! Милий мій прийшов:
«О сестро, мила моя, відчини,
    моя голубко, моє ладо,
бо голова моя росою вкрита,
    волосся мокре від нічних туманів».

Але ж я скинула вже одяг,
    що ж, одягатись мені знов?
І ноги я уже водою омила,
    то як же знов бруднити їх?

Коханий мій просунув руку в отвір,
    все моє тіло відгукнулося йому[a].
Я встала відчинити любому моєму,
    і мирро крапало із пальців на засув.
Коханому я двері відчинила,
    та любий повернувся вже й пішов.
Померло все в мені, як він пішов.
    Шукала я його, та не знайшла,
    гукала я його, та він не відгукнувся.
Мене знайшла сторожа, що по місту ходить.
    Вони побили і поранили мене,
    мій плащ забрали вартові у мене.

Я заклинаю вас, дочки Єрусалима,
    якщо знайдете ви коханого мого,
    скажіть, що хвора я коханням.

Жінки в відповідь їй

Чим кращий любий твій від інших любих,
    о найгарніша з усіх жінок?
Невже гарніший твій коханий інших милих,
    що ти так палко заклинаєш нас?

Вона відповідає Жінкам Єрусалима

10 Коханий мій—сяйливий і рум’яний,
    його й з десятків тисяч можна розпізнати.
11 Голова його—то щире золото,
    хвилясті кучері, мов ворона крило.
12 А очі, мов голубки над потоком,
    що в молоці купаються,
    й немов коштовний камінь в дорогій оправі.
13 А щоки, наче запашний квітник,
    уста—лілеї, що сочаться мирром.
14 Руки його, немов палиці з золота,
    оздоблені щедро яшмою.
    Тіло—сапфіром оздоблена кістка слонова.
15 Ноги—стовпи мармурові на золотім постаменті.
    І вся його постать—могутня й висока,
    до кедрів ливанських подібна.
16 Дочки Єрусалима, слухайте,
    його розмова—найсолодша,
    він увесь—моє бажання.
Такий він, мій коханий,
    мій коханець, моя любов.

Footnotes

  1. 5:4 Коханий мій… йому Значення цього вірша неясне. Дехто так розуміє першу частину, ніби вона стосується спроби відімкнути двері, але це не напевно. Ґрунтуючись на контексті, можна зробити висновок, що чоловік наближається до кімнати жінки, і вона чекає на нього.