Add parallel Print Page Options

О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!

Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!

Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!

Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!

Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!

Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...

Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?

Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...

10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...

11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.

12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!

13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!

14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!

Хотіла я, щоб був ти моїм братом,
    отим, що груди матері моєї сосав!
Тоді б на вулиці поцілувала,
    і не ганьбив мене б за те ніхто.
Я повела б тебе в матусину оселю,
    в якій зростила матінка мене.
Я налила б тобі вина з ґранату,
    мого солодкого і пряного вина.

Вона до Жінок Єрусалима

Ліва його рука під головою в мене,
    а правою він обіймає мене.

Дочки Єрусалима, покляніться, що
    не будете будить кохання,
    допоки не запрагну я його.

Жінки і відповідь

Хто це з пустелі йде, опершись
    на руку любого свого?

Жінка своєму Коханому

Під яблунею я тебе збудила,
    де в муках тебе мати повивала,
    де та, котра дала тобі життя,
    колись звивалась від тяжких пологів.
Ти поклади мене печаткою на серце,
    печаттю на правицю поклади.
Адже любов не меншу силу має,
    ніж смерть, а пристрасть згубна, як Шеол[a].
Кохання іскра викреса вогонь,
    народжує незгасний Божий пломінь[b].
Ніяким повеням не загасить любов,
    не затопить її ніяким рікам.
Хто всі багатства за любов віддасть,
    зневажений і висміяний буде.

Брати Жінки говорять

Ми маємо сестру молодшу
    у неї й груди ще не відросли.
Що ж зробим ми для нашої сестрички
    коли настане час, і старости прийдуть?
Якщо б вона була стіною, ми срібний щит для неї
    зведем, щоб захистить.
Якщо б вона була дверима, то кедровою дошкою
    закриємо і зміцнимо її.

Жінка у відповідь Братам

10 Так, я стіна, а груди мої—вежі,
    що випинаються поверх стіни.
    В його очах—я миру джерело.

Чоловік до Неї

11 Мав Соломон в Ваал-Гамоні виноградник.
В оренду він віддав робітникам його,
    і кожен мав господарю принести
    по тисячі монет із срібла за врожай.

12 Я б радше сам свій виноградник доглядав.
Соломоне, бери тисячу собі,
    але дві сотні шекелів підуть до тих,
    хто доглядатиме твій виноградник.
13 О ти, яка живе в садах,
    яка із друзями веде розмову,
    дозволь мені почути голос твій.

Жінка до Коханого свого

14 Спіши, коханий мій, будь мов газель,
    мов олень молодий, що вільно походжає
    по солодко-духмяних горах.

Footnotes

  1. 8:6 Шеол Країна померлих.
  2. 8:6 Божий пломінь Або «велике полум’я».