Add parallel Print Page Options

І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.

А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,

а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.

А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.

І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.

І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.

10 А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

11 І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.

13 А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.

14 І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!

15 А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.

17 І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.

18 А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.

22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!

23 І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.

25 І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.

26 І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.

27 Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.

28 А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

Народження Самуїла

У місті Рамі, розташованому в горах Ефраїма, був собі зуфієць на ім’я Елкана, син Єрогама, сина Елігу, сина Тогу, сина Зуфа, ефраїмця. Мав той чоловік двох дружин: першу звали Ганною, а другу—Пенінною. У Пенінни були діти, Ганна ж дітей не мала.

З року в рік цей чоловік ходив зі свого міста в Шило, щоб поклонитися й принести жертви Всемогутньому Господу. Священиками Господа там були Гофні та Фінегас, два сини Елі. Коли надходив день приносити жертву, Елкана віддавав частину м’яса дружині Пенінни та всім її синам і дочкам. Проте Ганні він виділяв подвійний шматок[a], бо любив її, хоча Господь і закрив лоно Ганни[b]. Оскільки Господь закрив її лоно, її суперниця постійно дорікала їй, намагаючись розізлити. Так велося з року в рік. Хоч коли б Ганна приходила до оселі Господньої, завжди суперниця дратувала її до сліз, аж та не могла їсти. Елкана, чоловік її, питав: «Ганно, чому ти не їси? Чому плачеш? Чому сумуєш? Хіба я не дорожчий тобі за тих десять синів?»

Якось, коли вони скінчили трапезувати й пити в місті Шило, Ганна звелася на ноги і вийшла помолитися Господу[c]. Якраз тоді священик Елі сидів на троні біля брами Господнього храму. 10 Ганні було гірко на душі, тому вона довго плакала й молилася Господу. 11 А потім дала обітницю, мовивши: «О Господи Всемогутній, якщо Ти лишень зглянешся на нещастя слуги Твоєї, згадаєш її й не забудеш Твою слугу, даси їй сина, тоді я віддам його Господу на всі дні його життя: він ніколи не питиме вина чи міцних напоїв,[d] й бритва ніколи не торкнеться його голови[e]

12 Коли вона далі молилася Господу, Елі спостерігав за її устами. 13 Ганна молилася серцем, мовчки, хоч і ворушилися її губи, та голосу не було чути. Елі подумав, що вона п’яна, 14 і сказав: «Чи довго ти будеш напиватися? Облиш вино».

15 «Ні, мій володарю,—відповіла Ганна.—Я дуже сумую. Не пила я ні вина, ні пива; виливала я свою душу Господу. 16 Не вважай свою слугу поганою жінкою. Я висловлювала величезну тривогу й роздратування».

17 Елі відповів: «Іди з миром, і нехай Господь Ізраїлю подарує те, чого ти просила в Нього».

18 Вона сказала: «Нехай слуга твоя знайде милість в очах твоїх». Потім пішла своїм шляхом, щось з’їла і не була вже така похнюплена.

19 Рано-вранці вони прокинулися й возвеличили Господа, а тоді повернулися додому в Раму. Елкана спав з дружиною Ганною, і Господь згадав про неї. 20 У належний час Ганна завагітніла й народила сина. Вона назвала його Самуїлом[f], сказавши: «Бо я просила Господа про нього».

Ганна посвячує Самуїла

21 Коли Елкана разом з усією родиною вирушив принести річну жертву Господу і виконав обітницю, 22 Ганна не пішла з ними. Вона сказала чоловікові: «Після того, як відлучу хлоп’я від грудей, я понесу його представити перед Господом, він стане назореєм[g] і залишиться там назавжди».

23 «Роби як знаєш,—відповів їй на те Елкана.—Залишайся вдома, доки не відлучиш, але нехай Господь[h] дотримається свого слова».

З тим і залишилася жінка вдома, годувала сина, аж доки не відняла від грудей.

24 Коли перестала годувати своїм молоком, понесла дитину до Господньої оселі в Шило, взявши до того ж трирічного бичка, ефу[i] борошна, ще й бурдюк вина.

25 Вони стали перед Господом. Як зазвичай, Елкана зарізав бичка для пожертви,[j] а після того Ганна віддала хлопчика Елі. 26 Тоді Ганна звернулася до нього з такими словами: «О мій господине! Я та сама жінка, що якось стояла поряд з тобою й молилася Господу. 27 Я благаю про цю дитину, й Господь зробив так, щоб моє прохання було виконане. 28 Ось чому тепер я віддаю його Господу, на все життя вручаю в Господні руки».

Ганна залишила хлопчика там[k] і поклонилася Господу.

Footnotes

  1. 1:5 подвійний шматок Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах. Древньогебрейські рукописи мають «повну міру».
  2. 1:5 закрив… Ганни Значення у давньоєврейській мові точно не визначене.
  3. 1:9 і вийшла… Господу Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах.
  4. 1:11 він… напоїв Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах та кумранських рукописах.
  5. 1:11 бритва… голови Ця клятва давалася в ознаку особливої обіцянки Господу.
  6. 1:20 Самуїлом Самуїл гебрейською мовою означає «Бог чує».
  7. 1:22 він стане назореєм Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах та кумранських рукописах.
  8. 1:23 Господь Цей варіант міститься виключно у древньогебрейських текстах. Древньогрецькі та кумранські рукописи мають «ти».
  9. 1:24 ефа Приблизно 22 л.
  10. 1:25 Як зазвичай… пожертви Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах та кумранських рукописах.
  11. 1:28 Ганна… там Цей варіант міститься виключно у кумранських рукописах.