2 Самуїлова 1
Ukrainian Bible
1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.
3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.
4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.
5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?
6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.
7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.
11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.
12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.
13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.
14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?
15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.
16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.
17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,
18 та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:
19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!
20 Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!
21 Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!
22 Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!
23 Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!
24 Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!
25 Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!
26 Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!
27 Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...
2 Царств 1
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Давид дізнається про смерть Саула
1 Після смерті Саула Давид, розгромивши амаликійців, повернувся в Зиклаґ і перебував там два дні. 2 А на третій прибув до нього чоловік з табору Саула. Одяг на ньому був розірваний, голова вкрита порохом[a]. Коли він наблизився до Давида, то одразу припав до землі, виявляючи йому свою шану.
3 «Звідки ти прибув»,—запитав його Давид. Він відповів: «Я втік з табору ізраїльтян». 4 «Що сталося?—Спитав Давид,—розкажи мені». Той відповів: «Чоловіки повтікали з поля бою. Багато з них упали й не підвелися, загинувши. Навіть Саул та його син Йонатан мертві».
5 Тоді Давид сказав юнаку, який приніс йому цю звістку: «Звідки тобі відомо, що Саул та його син Йонатан мертві?»
6 «Сталося так, що я був на горі Ґілбоа,—почав розповідати юнак,—там був Саул, він стояв, спершись на спис, а ворожі колісниці та їздові вже були близько. 7 Коли він обернувся, то побачив мене й покликав. Я сказав: „Ось і я?” 8 Він запитав: „Ти хто?” „Амаликієць”,—відповів я. 9 Тоді він наказав: „Стань наді мною і добий мене. Я вже в пазурах смерті, але ще живий”. 10 То я став над ним і добив його, бо він уже помирав. Тож я зняв з його голови корону, з руки браслет і приніс їх сюди до мого володаря».
11 Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі. 12 Вони тужили й голосили, вони постилися аж до вечора, оплакуючи Саула та його сина Йонатана, військо Господнє, дім Ізраїлю, оскільки вони полягли в бою.
13 Давид спитав юнака, який приніс йому звістку: «Ти звідки родом?»
«Я син чужинця, амаликієць»,—відповів той.
14 Давид запитав його: «Чому ти не побоявся підняти руку на помазаника[b] Господнього?» 15 Тоді Давид підкликав одного зі своїх слуг і сказав: «Йди-но сюди, вдар його насмерть». Той ударив його, і юнак помер. 16 А Давид йому навздогін сказав: «Кров твоя буде на твоїй голові. Твої уста посвідчили проти тебе, коли ти зізнався: „Я вбив помазаника Господнього”».
Давидів плач за Саулом та Йонатаном
17 Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана 18 й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара[c]):
19 «Твоя велич і слава, Ізраїлю,
вбиті лежать на твоїх узвишшях.
О як попадали герої могутні!
20 В Ґаті[d] про це не розказуй,
не розголошуй на вулицях Ашкелона[e],
щоб филистимські дочки не раділи,
щоб доньки необрізаних[f] не веселились.
21 О, гори Ґілбоа, хай не буде ні рос,
ні дощу на пагорбах ваших,
ані поля, де хліб для пожертв зростає.
Бо щит могутніх вояків там осквернили.
Саулів щит, укритий порохом та іржею.
22 Від крові забитих, від плоті хоробрих
лук Йонатанів не відсахнувся,
не повернувся безславно Саулів меч.
23 Саул і Йонатан—їх, милостивих, ми за життя любили,
їх навіть смерть не розлучила.
Були вони прудкіші за орлів,
були вони за левів дужчі.
24 Ізраїльські дочки! Оплакуйте Саула!
Оплакуйте того, хто вас убрав
у шати пурпурові та прикраси,
хто ваші сукні золотом прикрасив.
25 О як упали у бою хоробрі!
Лежить убитий на твоїх висотах Йонатан!
26 Печалюсь і оплакую тебе, мій брате, Йонатане!
Адже ти був близьким і дорогим мені.
Чудовою була твоя любов до мене,
зворушливішою, аніж любов жінок.
27 Які могутні воїни упали!
Загинула військова зброя їхня».
Copyright © 2007 by Bible League International