Add parallel Print Page Options

16 А коли Давид пройшов трохи з верхів'я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.

І сказав цар до Ціви: Що це тобі? А Ціва відказав: Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди на їду юнакам, а вино на пиття змученому в пустині.

І сказав цар: А де син твого пана? А Ціва відказав цареві: Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька.

І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета. А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.

І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я йому Шім'ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав.

І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його.

І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний!

Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!...

І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду я, і зітну йому голову!

10 А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив?

11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!

12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття...

13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом.

14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.

15 А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел.

16 І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!

17 І сказав Авесалом до Хушая: Це така ласка твоя з приятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм приятелем?

18 І сказав Хушай до Авесалома: Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся.

19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі.

20 І сказав Авесалом до Ахітофела: Дайте пораду, що маємо робити.

21 І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою.

22 І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.

23 А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!

Давид і Зіва

16 Коли Давид трохи спустився з вершини, зустрівся йому Зіва, слуга Мефівошета, який чекав на нього. Біля нього стояла валка нав’ючених віслюків, навантажених двомастами буханцями хліба, сотнею в’язок родзинок, сотнею в’язок смокви та бурдюком вина.

Цар запитав Зіву: «Чому ти все це сюди доставив?» Зіва відповів: «Осли призначені для домашніх царя, щоб не йти пішки, хліб і фрукти—для воїнів, щоб підкріпитися, а вино—щоб освіжити всіх, хто виснажився, переходячи пустелю».

Цар знову запитав: «А де онук твого хазяїна[a]?» Зіва відповів: «Він залишився в Єрусалимі, бо сам сказав таке: „Сьогодні дім Ізраїлю віддасть мені дідове царство”».

Тоді цар сказав Зіві: «Усе, що належало Мефівошету, тепер твоє». «Покірно схиляюся,—сказав Зіва.—Нехай я знайду милість в очах твоїх, мій володарю-царю».

Шимей проклинає Давида

Коли цар Давид підходив до Багурима, звідти до нього вийшов чоловік із того ж коліна, що й родина Саула. Звали його Шимей. Це був син Ґери. Він сипав прокльонами, наближаючись. Він жбурляв каміння в Давида і його урядовців, хоча всі воїни й вартові стояли обіруч Давида. Шимей сипав прокльони: «Забирайся, йди геть, кровожеро[b], негіднику. Господь відплатив тобі за кров, що ти пролив у домі Саула, на місці якого зацарював. Господь передав царство твоєму сину Авесалому. Ти на краю загибелі, бо ти—кровопивця».

До царя заговорив Авішай, син Зеруї: «Чого цей мертвий пес має проклинати мого володаря царя? Ось я піду й відітну йому голову».

10 Але цар заперечив: «Що для мене й для вас, сини Зеруї, є спільним? Якщо він проклинає, бо Господь йому звелів: „Прокляни Давида”,—хто тоді може спитати: „Навіщо ти робиш це?”»

11 Давид сказав Авішаю і всім своїм урядовцям: «Мій син, моя плоть намагається позбавити мене життя. Що тоді вже говорити про цього веніаминія! Облиште його, адже Господь йому звелів. 12 Може, Господь побачить мою печаль і відплатить добром за ті прокльони, які я сьогодні дістав».

13 Давид зі слугами пішли далі по один бік дороги, а Шимей пішов по другий бік дороги, навпроти нього, проклинаючи й кидаючи в Давида каміння, обсипаючи його камінням і піском. 14 Цар і всі його люди прибули до ріки Йордан змучені. Уже там цар відпочив.

Авесалом звертається до Агітофела за порадою

15 Тим часом Авесалом з ізраїльтянами підійшов до Єрусалима. З ними був також Агітофел. 16 Хушай аркійський, друг Давида, прийшов до Авесалома й вигукнув: «Нехай живе цар! Нехай живе цар!»

17 Авесалом спитав Хушая: «Це ти так виявляєш свою любов до друга (Давида)? Чому ти не пішов з другом?»

18 Хушай відповів Авесалому: «Ні, я буду з тими, хто обраний Господом, цими людьми і всім народом ізраїльським. Ось із ким я залишуся! 19 А кому я зрештою мушу служити? Хіба я не повинен служити сину? Я служитиму тобі так само, як служив батькові твоєму».

20 Авесалом спитав Агітофела: «Порадь, що нам робити?» 21 Агітофел відповів: «Ляж з батьковими наложницями, яких він залишив стерегти дім. Тоді увесь Ізраїль почує, як ти досадив батькові. Тоді зміцніють руки прихильників твоїх».

22 От розкинули вони шатро на даху, і на очах усього Ізраїлю він лежав з батьковими наложницями. 23 А порада Агітофела в ті дні була така ж поважна, як і слово Бога. Так ставилися до порад Агітофела і Давид, і Авесалом.

Footnotes

  1. 16:3 онук твого хазяїна Або «Мефівошет».
  2. 16:7 кровожеро Буквально «людина крові».

David and Ziba

16 When David had gone a short distance beyond the summit, there was Ziba,(A) the steward of Mephibosheth, waiting to meet him. He had a string of donkeys saddled and loaded with two hundred loaves of bread, a hundred cakes of raisins, a hundred cakes of figs and a skin of wine.(B)

The king asked Ziba, “Why have you brought these?”

Ziba answered, “The donkeys are for the king’s household to ride on, the bread and fruit are for the men to eat, and the wine is to refresh(C) those who become exhausted in the wilderness.”

The king then asked, “Where is your master’s grandson?”(D)

Ziba(E) said to him, “He is staying in Jerusalem, because he thinks, ‘Today the Israelites will restore to me my grandfather’s kingdom.’”

Then the king said to Ziba, “All that belonged to Mephibosheth(F) is now yours.”

“I humbly bow,” Ziba said. “May I find favor in your eyes, my lord the king.”

Shimei Curses David

As King David approached Bahurim,(G) a man from the same clan as Saul’s family came out from there. His name was Shimei(H) son of Gera, and he cursed(I) as he came out. He pelted David and all the king’s officials with stones, though all the troops and the special guard were on David’s right and left. As he cursed, Shimei said, “Get out, get out, you murderer, you scoundrel! The Lord has repaid you for all the blood you shed in the household of Saul, in whose place you have reigned.(J) The Lord has given the kingdom into the hands of your son Absalom. You have come to ruin because you are a murderer!”(K)

Then Abishai(L) son of Zeruiah said to the king, “Why should this dead dog(M) curse my lord the king? Let me go over and cut off his head.”(N)

10 But the king said, “What does this have to do with you, you sons of Zeruiah?(O) If he is cursing because the Lord said to him, ‘Curse David,’ who can ask, ‘Why do you do this?’”(P)

11 David then said to Abishai and all his officials, “My son,(Q) my own flesh and blood, is trying to kill me. How much more, then, this Benjamite! Leave him alone; let him curse, for the Lord has told him to.(R) 12 It may be that the Lord will look upon my misery(S) and restore to me his covenant blessing(T) instead of his curse today.(U)

13 So David and his men continued along the road while Shimei was going along the hillside opposite him, cursing as he went and throwing stones at him and showering him with dirt. 14 The king and all the people with him arrived at their destination exhausted.(V) And there he refreshed himself.

The Advice of Ahithophel and Hushai

15 Meanwhile, Absalom(W) and all the men of Israel came to Jerusalem, and Ahithophel(X) was with him. 16 Then Hushai(Y) the Arkite, David’s confidant, went to Absalom and said to him, “Long live the king! Long live the king!”

17 Absalom said to Hushai, “So this is the love you show your friend? If he’s your friend, why didn’t you go with him?”(Z)

18 Hushai said to Absalom, “No, the one chosen by the Lord, by these people, and by all the men of Israel—his I will be, and I will remain with him. 19 Furthermore, whom should I serve? Should I not serve the son? Just as I served your father, so I will serve you.”(AA)

20 Absalom said to Ahithophel, “Give us your advice. What should we do?”

21 Ahithophel answered, “Sleep with your father’s concubines whom he left to take care of the palace. Then all Israel will hear that you have made yourself obnoxious to your father, and the hands of everyone with you will be more resolute.” 22 So they pitched a tent for Absalom on the roof, and he slept with his father’s concubines in the sight of all Israel.(AB)

23 Now in those days the advice(AC) Ahithophel gave was like that of one who inquires of God. That was how both David(AD) and Absalom regarded all of Ahithophel’s advice.