2 Самуїлова 21
Ukrainian Bible
21 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів'онітян.
2 І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це. А ґів'онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.
3 І сказав Давид до ґів'онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?
4 І сказали йому ґів'онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі. А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам.
5 І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі,
6 нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибранця. А цар сказав: Я дам.
7 Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином.
8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,
9 та й дав їх у руку ґів'онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.
10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі...
11 І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця.
12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.
13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних.
14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.
15 І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид.
16 І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.
17 Та поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника!
18 І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.
19 І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал.
20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був народжений тому Рафі.
21 І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!
22 Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.
2 Царств 21
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Покарання Саулової родини
21 За правління Давида три роки підряд у країні лютував голод. І тому Давид шукав зустрічі з Господом. Господь сказав: «А все це через Саула та його дім, залитий кров’ю[a], через те, що він убив ґівеонців».
2 Цар покликав ґівеонців і мав з ними розмову. Самі Ґівеонці не були ізраїльтянами, вони були рештками аморійців. Ізраїльтяни присяглися пощадити їх, але Саул намагався їх винищити, бо відданий був Ізраїлю та Юдеї. 3 Давид спитав ґівеонців: «Що мені для вас зробити? Як мені залагодити минуле, щоб ви благословили Господній спадок?»
4 Ґівеонці відповіли: «Немає в нас такого права—вимагати срібла чи золота в Саула чи в його родини; не маємо права і вбивати когось в Ізраїлі».
«Хоч би що ви зажадали, я зроблю для вас»,—сказав Давид.
5 Вони відповіли царю: «Якщо говорить про того чоловіка, який нищив нас, який замислив нас вигубити, щоб не було нам місця в Ізраїлі, 6 тоді видай нам сімох його нащадків, яких ми повісимо й виставимо перед Господом на горі Ґівеа Саулового, обраного Господом».
І погодився цар: «Я видам їх вам!»
7 Цар помилував Мефівошета, сина Йонатана, Саулового сина, оскільки Давид присягнув Йонатану[b], сину Саула, перед Господом. 8 Проте цар узяв Армоні та Мефівошета, двох синів Різпи, дочки Ая, яких Різпа народила від Саула, та ще п’ятьох синів дочки Саула Мерав, яких вона народила від Адріела, сина меголатця Барциллая. 9 Він видав їх ґівеонцям, які їх убили й виставили на горі перед Господом. Усі семеро загинули разом: їх стратили в перші дні жнив, саме тоді, як починався збір ячменю.
Давид і Різпа
10 Різпа, дочка Ая, взяла волосяницю й розкинула її для себе на скелі[c]. З початку жнив до самих дощів, які полилися з небес на тіла загиблих, вона не дозволяла птахам удень сідати на тіла, а звірам—уночі.
11 Коли Давид почув, що зробила дочка Ая Різпа, яка була наложницею Саула, 12 він пішов і взяв у жителів Явеш-Ґілеада кістки Саула та його сина Йонатана. (Люди Явеш-Ґілеада потай винесли їх з площі Бет-Шана[d], де їх повісили филистимляни, коли вбили Саула в Ґілбоа).
13 Давид приніс звідти кістки Саула та його сина Йонатана, а ще зібрав кістки й тіла сімох повішених. 14 Вони поховали кістки Саула та його сина Йонатана в гробниці Саулового батька Кіша в землях Веніаминових, і зробили все, як наказав цар. Після цього Бог змилостився над землею.
Війни з филистимлянами
15 І знову почалася війна між филистимлянами та Ізраїлем. Давид зі своїм військом вийшов, щоб протистояти филистимлянам, але він був втомлений. 16 Ішбі-Бенов, один з нащадків Рафи, який мав бронзовий спис вагою триста шекелів[e] і новий меч, пообіцяв, що уб’є Давида. 17 Однак на допомогу Давидові поспішив Авішай, син Зеруї. Він ударив филистимлянина і вбив його. Тоді Давидові воїни присягнулися: «Більше ніколи ти не вийдеш з нами до бою, щоб не згас світильник Ізраїлю».
18 Трохи згодом знову розгорілася війна з филистимлянами у Ґові. Там хушієць Сиввекай убив Сафа, одного з нащадків Рафи.
19 В іншій війні з филистимлянами у Ґові Елханан, син Яаре-Ореґіма з Віфлеєм, убив гіттійця Ґоліафа[f] у якого руків’я списа було немов ткацький вал.
20 Ще в одній битві при Ґаті воював велетенський чолов’яга, на кожній руці й нозі якого було по шість пальців, всього у нього було двадцять чотири пальці. Він також був нащадком Рафи. 21 Коли він заходився збиткуватися з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шимея, Давидового брата. 22 Ці четверо филистимлян були нащадками Рафи з Ґата, і полягли вони від руки Давида та його слуг.
Footnotes
- 21:1 дім, залитий кров’ю Тобто «родина вбивць».
- 21:7 Давид… Йонатану Давид та Йонатан присяглися один одному, що не нападатимуть на їхні родини. Див.: 1 Сам. 20:12-23, 42.
- 21:10 на скелі Можливо, це була скеля Гівеона. Див.: 2 Сам. 20:8, або глиба, на якій лежали тіла померлих, або місце, де були поховані її сини.
- 21:12 Бет-Шана Або «Бет-Шеана».
- 21:16 триста шекелів Приблизно 3,5 кг.
- 21:19 Ґоліафа Або «Сина ткача Яаре».
Copyright © 2007 by Bible League International